Рукопа́шний бій — термін, що має два значення. В широкому розумінні — бій між суперниками голіруч, лише з використанням можливостей власного тіла. Цей спосіб ведення бою існує з найдавніших часів існування людства.
У більш вузькому розумінні — російський вид бойового мистецтва, заснованого керівником школи карате «Сене» Тадеушем Касьяновим на основі кількох східних шкіл — японського карате, північнокорейського квон-тху тощо. Офіційна дата заснування — 29 листопада 1989 року.
Технічний арсенал включає в себе удари руками й ногами, кидки, больові та задушливі прийоми, а також прийоми реанімації. Рукопашний бій це швидка техніка ліквідувати противника.
Рукопашний бій ділиться на 3 категорії:
- Спортивний рукопашний бій — вид з най обмеженішим арсеналом дій, вилучені прийоми, що можуть призвести до тяжкої травми або смерті супротивника. Використовується у підгодовці молодих бійців, розвиває основні, необхідні для перемоги, якості спортсмена —фізичну підготовку, координацію, відчуття дистанції, удари, кидки, боротьбу в партері, психологічну підготовку до бою.
- Поліцейський рукопашний бій — вид створений для застосування органами міліції та поліції. Характеризується великою кількістю прийомів на утримання супротивника, конвоювання. Включає прийоми бою проти озброєного супротивника та бій з декількома супротивниками. З поліцейського рукопашного бою проводяться показові виступи.
- Армійський рукопашний бій — вид, створений для спецпідрозділів армії. Акцент робиться на прийоми, що максимально ефективно ведуть до смерті супротивника. Викладання цих прийомів цивільному населенню заборонено і зараз у більшості секцій під маркою АРБ (армійський рукопашний бій) викладають саме спортивний рукопашний бій.
